До мене
сьогодні всміхнувся Шевченко
З портрета, що
там на стіні.
Його вірші чита
мені мама частенько,
Бо дуже
повчальні вони.
Добра він бажав
українцям усім,
Щоб вільно і
легко жилося,
Щоб зникло
назавжди знущання панів,
Щоб щастя рікою
лилося!
(Прищепа Ліза
5 - А)
Цікаво мені,
чи ти знав,
Що люди тебе не
забудуть?
Хоч час
невблаганно спливав,
Та пам'ять про
тебе – усюди.
Про Україну ти
думав, горів,
Їй спадок
величний залишив.
Таких би
побільше героїв-синів,
Як славний
Кобзар наш великий!
(Дубровна
Анастасія 6-Б)
Він добрий,
мудрий чоловік,
А долю мав
тяжку,
Пізнав життя
дітей-сиріт,
І край чужий
судився кріпаку…
Та Україну так
любив Тарас!
Хотів її у волі
й щасті бачить.
Він стільки
творів залишив для нас,
Там мудрість та,
що так багато значить!
(Савченко
Катерина 6- Б)
Ми великого
Тараса
Любимо і знаємо,
Бо його вірші
чудові
Напам’ять
вивчаємо.
Його доля важка
була:
По наймах
трудився.
Тому думка
виростала,
Щоб народ
звільнився.
Всі слова його
пророчі
Крізь століття
линуть:
України слава й
воля
Повік не
загинуть!
(Пеклуха
Антон 5-А)
Важка доля у
тебе була,
Та мав ти талант
несказанний:
Картини
прекрасні писав,
І вірші, і
повісті, й драми.
Ми ніколи тебе
не забудем,
Ти щиро у наших
серцях.
Твоя творчість –
навіки людям,
І ім’я твоє - у
віках!
(Пилипенко
Олександр 6-Б)
Над Дніпром
Тарас із бронзи
Дивиться на нас…
Наша гордість,
наша слава –
Невмирущий наш
Тарас!
Світовий поет,
художник
І улюблений
пісняр,
Драматург,
пророк звитяжний –
Знаменитий наш
Кобзар.
Його слово буде
вічним,
Його слово
золоте…
І «Кобзар» його
славетний
Не постаріє, не
вмре.
Вже двісті років
пролетіло,
Як на світ
зійшла зоря,
Що віками нас
сміливо
Від неправди
захища.
Збулися мрії всі
поета:
Собі ми волю
здобули.
В садку вишневім
коло хати
Пливуть щасливо,
мирно дні.
(Цигипа
Валерія 10-Б)
Наша славна
Україна –
Тараса рідна
Батьківщина.
Він полюбив її
навік
і славу, й волю
їй прорік.
В мистецтві
фарби чарівної,
У слові
вольному, святому
Він душу
праведну свою
Лишав за нас на
вівтарю.
(Носовець
Аліна)
Тарасу рік
тринадцятий минав,
Коли сирітську
долю він пізнав.
Назнався лиха,
залишившись без батьків,
Багато горя, мук
перетерпів.
Зростав, мужнів
і сильний духом став,
А ще мав творчий
несказанний дар.
Для українців
спадок мудрості лишив,
Світогляд
багатьох людей змінив.
(Архипенко
Анна 10-Б)
